Україна, де панує закон і справедливість, – це реальна перспектива

Очевидно, навіть після війни питання «як досягти України без корупції?!» буде відкрито. Водночас це і складне, і просте запитання. Однак у нього є відповідь: історичні паралелі підказують приблизні варіанти дій, до яких має вдатися суспільство. В Європі такі процеси почалися ще в середні віки. Тиранії гнилої і корумпованої аристократії поклала край буржуазія, яка сама утворилася з міських ремісничих цехів - товариств вільних людей, які згуртувалися для захисту своїх особистих, цілком прагматичних інтересів.

Сучасна Україна мала кілька Майданів як найвищих проявів громадської активності проти порушення прав людини та громади, проти засилля корупції, але це були спалахи громадської енергії лише на певний час. Ці помилки необхідно виправляти, тобто йти далі в еволюційному розвитку і перетворювати такі прояви на постійну самоорганізацію небайдужих громадян (у формі громадських груп, організацій, рухів), які здійснюють постійний контроль за діями громадян. влади виключно в рамках Конституції. Так виникло громадянське суспільство на Заході. Так, насамперед, навчившись контролювати владу, європейці досягли своєї нульової терпимості до корупції.

Життєздатність корупції в Україні забезпечується кількома факторами – інституційною слабкістю держави, неефективною правоохоронною системою, корумпованими представниками еліти та круговою порукою в колах «касти недоторканних». І водночас високий рівень корупції в Україні зумовлений насамперед неспроможністю громадян самоорганізуватися в довгостроковій перспективі, створити ефективні та стабільні інституції, здатні здійснювати жорсткий нагляд за тими, кому вони довіряють бути при владі та сформулювати як сьогодення, так і майбутнє держави.

Природа безкарності та корупції зумовлена ​​здатністю вузького кола осіб – «господарів життя» ставитися до абсолютної більшості громадян як до сумнозвісної «біомаси», а також здатності контролювати державну політику та всю державну політику. коло життєво важливих сфер існування для переважної більшості українців. Абсурдність ситуації полягає в тому, що через свою байдужість, необізнаність, страх, незібраність, небажання мислити самостійно, абсолютна більшість власними руками надає таку можливість абсолютній меншості, не бажаючи працювати над помилками та витравлювати риси «біомаси» поза їхньою свідомістю.

По суті, першопричиною політичних процесів у нашій країні завжди була безперервна боротьба політико-економічних груп за сфери впливу, ресурси та власність. Держава як представник народу є неефективною, тому що її тривалий час безжально і безкарно рубають у своїх особистих інтересах кілька олігархічних кланів і пов’язаних з ними фінансово-промислових груп, які мають свої партії, парламентські фракції, громадські структури, телеканали та інші інструменти, які їм допомагають, мають перетворити політику на захист особистих бізнес-інтересів, а не на діяльність, спрямовану на створення умов для загального блага для розвитку всіх громадян.

Тож коли новостворені антикорупційні органи повідомляють про покарання тих чи інших корупціонерів, що в більшості випадків насправді не відбувається належним чином, це, на жаль, не полегшує загальну картину. Змінити загальну корупційну картину можна лише зі зміною системи влади, зі зміною ціннісних і смислових установок людей при владі. Але чи витримаєте таку масштабну зміну на Майдані? Мабуть, українці вже переконалися, що ні.

Першим кроком до припинення панування корупційного свавілля та відсутності справедливості в державі може стати реальне об’єднання та взаємодія людей, які мають однакові чи схожі проблеми щодо корупції, порушення їхніх прав чи свобод, а також реальні можливості середнього класу організувати контроль за діями влади. Це буде той фактор, з яким повинна і буде рахуватися будь-яка влада, чи то в центрі, чи на місцевому рівні. Це будуть ті суб’єкти, ті альтернативи, які в майбутньому можуть бути підтримані громадянами на виборах, як природні бази для партій середнього класу. Якщо такі процеси будуть запущені, то цілком реальною перспективою стане формування в Україні стабільної демократії замість плутократії. Тоді перспектива сильної розвиненої України без корупції, де панують закон і справедливість, вже не буде такою примарною.

Заступник голови Комітету з питань боротьби з корупцією

Ігор Білодуб