Інклюзивні державні інститути – не на словах, а на ділі Ч.2

Українські реалії

Що ж у цьому контексті відбувається в Україні, яка з отриманням незалежності не здобула успіху у проведенні ліберальних економічних реформ, а суспільство якої й досі живе у перманентних кризах і потрясіннях?!

Причинами економічного занепаду стали: низька активність громадського суспільства в політиці, непрозора приватизація, високий рівень корупції. На такому грунті виросла еліта, яка вже десятки років тримає монополію на основні національні ресурси й контролює найбільш пріоритетні та прибуткові сектори економіки, впливаючи на урядові органи через корупційні механізми. Привілейовані промислово-фінансові й олігархічні групи використовують державні інститути для збереження свого впливу та власного статус-кво. Таким чином, Україна існує у глухому куті: вузьке коло маніпулює законодавством, користується національними багатствами і має надприбутки задля розширення власних економічних інтересів, впливу на політику через підконтрольні партії, на інформаційний простір через власні медіа холдинги.

Для сучасних українських інститутів здебільшого характерна екстрактивність, бо вони й досі виносять рішення на користь політичного зиску окремих бізнес груп, бо вони й досі неефективні, бо досі далекі від критеріїв інклюзивності, за яких можливості та добробут більшості суспільства не повинні обкрадатися.

За наявності в державі інклюзивних інститутів, до створення яких прагне Київ, серед важливих факторів економічного зростання є розвиток підприємницької діяльності, гарантований нормативно-правовий захист власності, комфортні умови ведення бізнесу, ефективна регуляторна політика. А що ж демонструє Україна в реальності? В реальному житті підприємці мають справу з суто проблемними екстрактивними інститутами – податковою, митницею, БЕБ та іншими. Бізнес страждає від недотримання принципу захисту прав власності, поганого бізнес-клімату, від усіх обмежувальних екстрактивних цеглинок, що гальмують швидкість економічного зростання.

Мабуть недаремно багато хто в світі зацікавився доробками цьогорічних нобелівських лауреатів Робінсона та Аджемоглу про правила гри, що ведуть до економічного зростання, особливо сьогодні, коли людство заходить на новий виток ймовірних конфліктів, протистоянь, економічних криз та занепадів. Можливо українцям також не завадить взяти до уваги ідеї науковців та не словах, а на ділі побудувати інклюзивні державні інститути, встановити ефективний нагляд з боку громадського суспільства, налагодити співпрацю суб’єктів економічної діяльності й органів влади задля продукування політики, що надасть швидкості всебічному післявоєнному розвитку України.

Едуард Єфіменко