У 2020-му Україна буде з хлібом. Незважаючи на посуху

Хоча експерти погіршують прогнози врожайності зернових, продовольчій безпеці країни ніщо не загрожує. Як і нашим експортним перспективам.

Відсутність у ґрунті запасів вологи – нині найбільший головний біль для українських аграріїв. Зважаючи на те, що “весняний день рік годує”, мабуть, навіть більший, аніж коронавірус та пов’язані з ним проблеми. Удар посухи подвійний – бо й на вегетації озимих культур негативно позначається, і сівбі ярих неабияк заважає. Поодинокі дощі та весняний сніг у деяких регіонах ситуації не зарадили. Адже через доволі тривалий посушливий період довгоочікувана волога у прямому значенні йде “як у суху землю”. Утім, селяни рук не опускають.

Сподіваючись, що у другій половині квітня та у травні таки прийдуть дощі, які й озимі посіви врятують, і сходам та вегетації яровини посприяють.

А експерти – хоча й погіршують попередні прогнози – заспокоюють: і цього року матимемо удосталь збіжжя і для себе, і на продаж...

Переважна більшість посівів озимих – зокрема, пшениці – у хорошому стані. Восени встигли зміцніти, взимку ні від морозів, ні від хвороб не постраждали. За окремими винятками – коли на деяких полях через допущені селянами агротехнічні помилки озимина перепріла. Але загалом нестача вологи у ґрунті, безперечно, позначиться на продуктивності українських ланів. Тож рекордної врожайності у масштабах держави цього року не матимемо. Проте, й неприємних “антирекордів” не буде. Це, певно все, що має заспокоїти людей, котрі особливо не цікавляться аграрною сферою. Для тих же, кого ця тема “зачіпає” більше, трохи цифр і подробиць.

Торік озимими зерновими культурами в Україні засіяли майже 9 мільйонів гектарів. Найбільше – пшениці – 6,4 мільйона га. І, як пригадують експерти, спочатку ніщо не віщувало проблем із сівбою. У липні в більшості регіонів пройшли рясні дощі. З одного боку, це дещо пригальмувало збиральну кампанію, з іншого – здавалося б, гарантувало сприятливі умови для ранніх посівів озимини. І дехто з аграріїв устиг посіяти ріпак ще в першій декаді серпня. Проте, надалі ситуація змінилася. В середині серпня запаси вологи у верхніх шарах ґрунту в центральних, південних і південно-східних областях були вже недостатніми або майже вичерпалися. А у вересні, коли прийшов час сіяти озиму пшеницю, слабо зволоженими або й сухими були площі майже по всій країні. Що заважало не лише сівбі озимих, а й внесенню добрив і підготовці ґрунту на зяб. Тому багато селян вирішили переглянути плани щодо структури посівів на користь яровини – сподіваючись, що до весни ґрунт накопичить достатньо.

Дехто з аграріїв вирішив ризикнути та перенести сівбу на жовтень, адже посіви могли не встигнути розвинутися до ранніх морозів. Проте в результаті такий хід виявився виграшним для цих господарів.

Минула зима відзначилася температурою на 3–5°С вищою за середню багаторічну норму. Більшість регіонів країни не мали снігового покриву, і навіть невеликі опади не врятували ситуацію. Сніг лежав на ґрунті не більше кількох днів, і волога, залишена після танення, погано всмоктувалася в ґрунт, вивітрювалася та висихала. При такому температурному режимі навіть відновлення вегетації озимих ставалося, що створювало загрозу для рослин у разі сильних морозів. На щастя, морозів не було, і озимі культури перезимували відносно успішно. Приморозки, які час від часу лякали у березні та на початку квітня, також не вплинули на них, оскільки ґрунт не замерзав на глибину кущіння.

Багато площ були ослаблені проблемами з вологою під час осінньої сівби, але завдяки м'якій зимі ці посіви виявилися неушкодженими. Рослини мали можливість відновлювати життєдіяльність упродовж зимового періоду, надолужуючи втрачене під час осінньої вегетації. Це особливо сприяло пізнім посівам озимини, більшість яких до взимку досягли фази кущіння. Лише в окремих господарствах спостерігалося незначне випрівання озимини, яка переросла через ранню сівбу, а також через перевищення норми висіву насіння, що призвело до загустіння площ. Аграрії пояснюють це несприятливими умовами (відсутністю запасів продуктивної вологи) у вересні. Для запобігання цьому озиму пшеницю деякі фермери сіяли із перевищенням норми висіву.

Незважаючи на нестачу вологи, озимі посіви активно росли весною. Проте вегетація уповільнилася через відсутність дощів у березні та на початку квітня. Це негативно вплинуло на перспективи ярого клину. За даними Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, цього року планується засіяти 15,26 мільйонів гектарів основними ярими культурами, що на 300 тисяч

Цього року планується засіяти на 300 тисяч гектарів більше, ніж минулого року. Аграрії знову спрямовуються на збільшення площ під кукурудзою і соняшником, які вважаються культурами, що найбільше виснажують ґрунт. У той же час, площі, призначені для ячменю, сої і цукрових буряків, будуть скорочені.

Додатковою приємною новиною для шанувальників гречки є те, що через дефіцит та стрімке зростання цін на цей "стратегічний" продукт, селяни вирішили значно розширити площі під цією культурою. З 69 тисяч гектарів минулого року до 105 тисяч у 2020-му. Прогнозується, що валовий збір цієї культури зросте на 40-41%, порівняно з показниками минулого року. Однак це також значною мірою залежить від вологості. Якщо дощі підуть наприкінці квітня та у травні, тоді "неврожай" серйозно загрожує лише основним зерновим і олійним культурам в Україні. Прогнозується, що валовий збір зернових зменшиться лише на 5-6%, олійних – на 6-7%, що залишається в межах "звичних" коливань.

Едуард  Єфименко